Як боляче – поціловано вічності сльози
Як боляче – подихом вітру – розлуку
Як боляче – три – два навколо постріли
Один – посередині. Дощ лив. Різний.
Бувало і скупо
Невидимі руки, пальці та нігті,
Незнані ніколи очі, зіниці,
Замкнуті тишею чорною вуха –
Ніколи не чули, не слухали.
Труха.
Тепер чорно-білий гудок від поїзда,
Тепер суха, невимовна злива,
І шкіра мокра, мов зсередини винесли
Тремтяче серце
А воно як дитина.
Кричить, бо живе
Бо боляче дихати,
Бо боляче бачити і відчувати.
Але якщо в крок,
Коли кров б’є – так боляче,
Воно інших сонцем своїм напуває,
Якщо віддає, бо чує, не знаючи,
І бачить, сліпе до ілюзій недуги
Господня любов освячує зорями
душевне коріння й сердечну муку.
