Якщо прокрастинація – це проблема, тоді у чому її причина і як цю проблему вирішити?
Напевно, в багатьох продовж життя виникало таке питання: чому ми не можемо бути настільки продуктивними, наскільки бажаємо і наскільки того хоче наше внутрішнє, сповнене гордості, Я? Ми так бажаємо мати постійний потік результатів, щоб тільки що і робити, то поповнювати новими досягненнями їх нескінченний лист.
Але що в результаті таких очікувань? Плани змінюються, зриваються, результатів нема, як і нема задоволення якістю життя. Разом із розчаруванням пропадає будь-яке бажання щось робити.
У якийсь момент цієї історії ви, лежачи годинами на дивані, нарешті задаєте собі питання: що я роблю із цим життям? І стикаєтеся з поняттям прокрастинації.
А чи не задумувалися ви, що це може через те, що інтереси вашого Я-реального та Я-ідеального не співпадають? Тоді як зрозуміти, що якась справа дійсно до вподоби?
Виникають і інші думки: чи не банальна лінь таке “відкладання” справ?
У цьому випадку, лінь і прокрастинація – не одне й те саме. Для лінивих людей “нічогонероблення” – це напрацьована поведінка або спосіб життя. Вони нічого не роблять І не бажають нічого робити. У прокрастинаторів, навпаки – вони нічого “не роблять” в моменті, але дійсно мають бажання чогось досягти. Проблема в тому, що вони не можуть стартувати.
Тоді може просто відсутня сила волі, щоб змусити себе працювати стільки, скільки потрібно, щоб досягти заплановане?
Теж ні. Сила волі часто сприймається як головна причина прокрастинації, але більш реалістично, що тільки наша внутрішня мотивація впливає на боротьбу із звичкою “відкладання”. І де ж цю мотивацію взяти? Чи, якщо мотивації нема, обрані справи апріорі вас не цікавлять?
Чи можливо це результат наявності психологічної травми?
Цілком можливо, бо зараз дуже важкі часи для кожного українця. Навіть легка форма депресії вводить нас у стан “амеби”: хочеться бути в безпеці, постійно спати або лежати; можна ще їсти, набирати вагу – заїдати цей стан солоденьким, а в думках хльостати себе за лінь і неспроможність. Депресія не просто позбавляє нас можливості творити та розвиватися, вона нас душить, тисне, позбавляє можливості думати, приводить до стану паралічу і, як результат, нищить віру у себе.
Часто чую від клієнтів:
«Зараз повна апатія, панічні атаки. Відчуваю постійну втому, хоча й нічого не робив. Від думки про роботу хочеться сховатися кудись, щоб ніхто навіть не чіпав».
Знайомо ж, правда?
Давайте ще раз пройдемося по нашим припущенням. Прокрастинація – це “ліньки”? Відсутність цілі? Нерозуміння у чому я можу бути успішним, чим хочу займатися? Неправильний вибір професії? Психологічна травма?
Насправді можливий будь-який варіант. Тільки після аналізу і визначення реального “діагнозу” проблеми можна почати працювати над її вирішенням. І лише досвідчений фахівець – психолог, коуч, психотерапевт, – допоможе дійти до суті цієї проблеми.
У будь-якому випадку, розуміння того, що “щось у житті іде не так, як ви би хотіли” – це важливий дзвіночок і навіть перший крок у подоланні прокрастинації. Наступним етапом буде допомога спеціаліста – чим швидше ви отримаєте кваліфіковану допомогу по цьому питанню, тим скоріше зможете відновити “здоровий” рух свого життя, наповнити його новим сенсом та барвами.
