Моїх останніх слів, прикованих до ліжка,
Сьогодні обірвалися кайдани
Лиш спомином освячених грудей
Кричать надії верховіть недуг
І ранку цього інша я ізнову встану
І першим, хто побачить мене, буде Бог.
Я не тримаю зла, лише слова любові
І дію нею, нею я живу.
Я з ланцюгів буття створила нову долю
Бо я молилась і молитимусь за двох.
